Унікальна церемонія скріплення роду у Третьому армійському корпусі

Бригадний генерал Андрій Білецький поєднав долі друга Дока, командира 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» та його нареченої Анни. Це відбулося під час весільного обряду «Скріплення долі й роду». 

Наречені поклали руки на меч і обмінялися обручками. Командир Андрій Білецький зв'язав їхні руки рушником, символічно поєднавши їхні долі. «Бажаю вам щирої любові на все життя і створити у своїй маленькій родині відблиск нашої нації як великої родини», — сказав Білецький.

Про обряд

«Скріплення долі й роду» — військовий весільний обряд. Його розробила Хорунжа служба 3 окремої штурмової бригади Третього армійського корпусу. Обряд поєднує українську обрядову спадщину, військовий церемоніал і сучасні традиції підрозділу.

Мета — утвердити родину як основу тяглості української нації. Важливі події особистого життя воїнів стають частиною спільної військової культури. За задумом обряду, кожна дія має своє значення. Перед ритуалом молодята передають зброю побратимам і кажуть: «Моє життя належить тепер не лише мені». 

Воїн не відмовляється від обов'язку. Його відповідальність зростає: тепер він відповідає ще й за людину поруч. Меч — свідок обітниці. Він означає честь, вірність слову й готовність захищати. Обручки символізують вірність і спільний шлях. Рушник – єдність. Командир, зв'язуючи руки, каже: «Ці руки тепер одна доля». Так нову родину визнає військова спільнота. На початку й наприкінці обряду молодята проходять коридором зі смолоскипів, який утворюють побратими й посестри. Спочатку вони йдуть як двоє людей, наприкінці — як новий рід. 

Для військових – це продовження життя всупереч війні. У важкій війні любов і сім'я набувають особливого, сакрального значення — як те, заради чого слід жити й боротися. Рід — це пам'ять про минуле, відповідальність за тих, хто поруч, і продовження в наступних поколіннях.